Олег Леусенко (oleg_leusenko) wrote,
Олег Леусенко
oleg_leusenko

Categories:

Топ-15 самых красивых зданий Киева, Львова и Одессы

Украинский еженедельный журнал Корреспондент составил список Топ-15 самых ярких жилых зданий Киева, Львова и Одессы.
В список, в частности, попала 1. гостиница Лейпциг в Киеве. Здание построено в начале ХХ века по проекту архитектора Карла Шимана, на тот момент оно было самым высоким в столице. На первом этаже находилась знаменитая кондитерская Маркиз, упомянутая в романе Михаила Булгакова Белая гвардия.
гостиница Лейпциг
Далее следует 2. Дом Гильденбранда в Киеве. Особняк в неоготическом стиле был построен в 1901 году. Сейчас завершается реконструкция пострадавшего от войны и времени здания - ему придают первоначальный вид.
Дом Гильденбранда в Киеве
Корреспондент отметил также 3. Дом с химерами по улице Банковой в Киеве. Дом архитектора Владислава Городецкого, им же спроектированный и построенный в начале 1900-х годов - на спор с коллегами, уверявшими, что на этом крутом обрыве невозможно ничего построить. Предполагалось, что дом будет доходным, а сам архитектор займет один этаж. Однако киевлян отпугивали химеры - фантастические скульптурные украшения, по эскизам Городецкого выполненные итальянским скульптором Элио Салой, - и зодчий в конце концов вынужден был заложить дом. Сейчас здание используется в качестве резиденции президента Украины.
Дом с химерами по улице Банковой в Киеве
В список попала также киевская 4. гостиница Премьер-Палац. Угол Пушкинской и бул. Шевченко приобрел свой нынешний вид в 1911-1912 годах, сменив нескольких владельцев, пока не было решено объединить несколько домов в один. Авторы здания - архитекторы из Одессы Адольф Минкус и Фавел Троупянский - превратили несколько особняков в одно большое здание, ставшее самым помпезным столичным отелем и получившим гордое название Паласт Отель.
гостиница Премьер-Палац
В перечне лучших зданий есть и 5. Доходный дом в Киеве - одна из лучших работ известного украинского архитектора Михаила Артынова. Дом хорошо сохранился, реконструкция почти не изменила его первоначальный облик: на фасадах можно рассмотреть дату завершения строительства, 1901, и инициалы фамилий владельцев.
Доходный дом в Киеве  
В Топ-15 самых ярких жилых зданий также вошли:
6. Пассаж (Киев) Киевские пассажи - это дань европейской моде ХІХ века.
Моду на пассажи ввел в Киеве швейцарец Мартин Штифлер, который в 1869 году начал здесь собственное кондитерское дело. Рядом с Крещатиком он купил большую усадьбу, которую застроил домами в виде буквы "П". Спустя годы этот прообраз пассажа превратился в торговый центр нового типа. По ценам на аренду торговых площадей столичный Пассаж сегодня уверенно догоняет центральные улицы Парижа, Лондона, Нью-Йорка, Москвы и уже давно опередил Прагу, Варшаву или Будапешт;
Пассаж Киев 
7. Дом Гинзбура (Киев);
8. Дом с атлантами (Одесса) - дом семьи баронов Фальц-Фейнов, основателей украинского заповедника Аскания-Нова на Херсонщине. Внушительный угловой эркер здания поддерживается двумя атлантами, на спинах которых архитектор «уместил» звездное небо;
Дом с атлантами Одесса семьи баронов Фальц-Фейнов 
9. Дом полковника Григорьева (Одесса) находится на углу Ланжероновской и Екатерининской, здесь появилось кафе «Fanconi», основанное Яковом Фанкони. Это заведение стало очень популярным местом. Здесь была самая лучшая кондитерская в городе, а во-вторых, оно стало и одним из деловых центров Одессы, в кафе любили проводить время Бабель, Бунин, Маяковский, Гумилев, Шаляпин, Уточкин, а также Ильф и Петров;
Дом полковника Григорьева Одесса кафе «Fanconi» 
10. Гостиница Красная (Одесса), бывшая гостиница «Бристоль» стала первой четырехэтажной гостиницей в Одессе. В разные годы в «Красной» останавливались французский писатель Анри Барбюс, американские мастера пера Теодор Драйзер и Джеймс Олдридж;
Гостиница Красная Одесса бывшая гостиница «Бристоль»  
11. Гостиница Лондонская (Одесса) считается самой старой в Одессе после «Спартака». Отель может похвастаться и звездным списком постояльцев, хотя бы потому, что именно «Лондонская» принимала у себя звездное жюри кинофестиваля «Золотой Дюк» в составе Марчелло Мастроянни, Никиты Михалкова, Олега Янковского, Марка Захарова и Станислава Говорухина»;
Гостиница Лондонская в Одессе 
12. Жилой дом (Львов);
Жилой дом Львов 
13. Чорна кам'яниця (Львів, пл. Ринок, 4; 1588-1589 рр.; реконструкція 1675-1677 pp.
Творці: архіт. П.Барбон, П.Римлянин; реставрація 1911 p. архіт. М.Градовський) - унікальна пам'ятка архітектури XVI—XVII ст., яка не має аналогів не тільки у Львові, а, мабуть, і у всій Європі, будинок має своє ім'я — "Чорна кам'яниця", у 1588 р. одноосібним володарем став Томмазо ді Альберті, цей рік вважається датою початку будівництва "Чорної кам'яниці", весь фасад будинку викладений "брильянтовим" рустом — невеликими кам'яними блоками, які мають форму брильянта, одного з варіантів гранування алмазу, спочатку рустування було білим, але з часом почорніло, адже русти зроблені з пісковику, пористого каменю, який активно поглинає пил та сажу,
а так як у Львові завжди палили печі дровами та вугіллям, то сажі не бракувало, В літературі за ним затвердилася назва «Чорної кам’яниці». Побудований на місці попереднього, зруйнованого при пожежі, з використанням його фундаментів і підвалів. Документи не зберегли імені будівника. Але високий художній рівень будівлі вказує на роботу видатного майстра. Дослідники припускають, що відомі львівські архітектори П. Барбон і П. Римлянин звели двоповерхову будівлю в ренесансному стилі, а в 1596 р. львівський архіт. П. Красовський добудував третій поверх. В 1677 р. прикрашений скульптурою і аттиком. Ця ж дата вирізана на зворотному боці аттика і там же — «робив Градовський», відомий львівський архітектор М. Вигідний. Саме він поставив свій підпис під цеховим свідоцтвом про закінчення робіт. В 1883 р. складений план капітальної реставрації споруди. Він підписаний інж. М. Фехтером, але значною мірою належав А. Піотровському, архітектору і досліднику архітектури Львова. До реставрації приступили в 1884 р. При цьому будівля піддалася істотним змінам: між третім поверхом і старим аттиком був добудований четвертий поверх, що перетворив люкарни горища у вікна, змінена форма даху. В 1911 р. будівля реставрувалася під керівництвом архіт. Е. Жіховича. Реставрація припускала повернути пам’ятнику первинний вигляд. Фасади очистили від нашарувань гіпсу і штукатурки, відкрили їх скульптурний декор. Пам’ятник займає вузький прямокутник витягнутого в глибину ділянки, з асиметричним трьохвіконним фасадом. Чотириповерховий, його фасад викладений з що потемнів від часу вапняку, обробленого діамантовим рустом і завершеного аттиком, увінчаним стовпчиками, обелісками і волютами. Вікна прикрашені наличниками, над вікнами і порталом першого поверху скульптури. В 1926 г «Чорна кам’яниця», враховуючи її високу історичну і художню цінність, була придбана містом і призначена для розміщення в ній історичного музею. Реставрація і пов’язані з цим переробки в інтер’єрі велися під керівництвом архіт. Л. Даїчака. В даний час будівля разом з двома наступними використовується для експозиції Львівського історичного музею.Пам’ятник є одним з найдосконаліших зразків світських споруд українського ренесансу;
Чорна кам'яниця Львів 
14. Кам'яниця Корнякта (Львів, пл. Ринок 6) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку ринкової площі. Будівля побудована у 1580 р. для багатого грецького купця Константина Корнякта на фундаментах двох давніх ґотичних кам'яниць. Будинок мав назву кам'яниця Корнякта (конскрипційний номер 175), або королівська кам'яниця. Кам'яниця зведена у 1580 р. архітекторами Петром Барбоном (Petro Barbon) за участю Павла Римлянина (Pawło Rymlianyn) для багатого грецького купця Константина Корнякта (Kostiantyn Korniakt) з Кандії на фундаментах двох давніх ґотичних кам'яниць Мельхйоргазовської або Августовської та Тарловської, які стояли тут в XV ст.
Костянтин Корнякт походив з острова Кріту. Приїхав до Львова у 1569 р. з Молдавії, де був боярином та керівником митної служби. Згодом він став особистим секретарем короля Сиґізмунда ІІ Августa (Zygmunt II August). Для побудови свого будинку Костянтин Корнякт купив їхні ділянки, а саме дві парцелі на пл. Ринок та прилеглу до них ділянку з боку вул. І. Федорова. Зокрема, як повідомляє хроніка Львова, написана Діонізієм Зубрицьким, Констянтин Корнякт, у 1571 р. купив Мельхіоргазівську кам'яницю. Від прізвища власника кам'яницю називають ще палацом Корнякта. На той час це була одна з найімпозантніших будівель у місті.
На відміну від більшості ринкових кам'яниць будівля була шестивіконною, тобто мала по шість вікон на рівні кожного поверху головного фасаду. У 1603 р. Константин Корнякт помер. Його нащадки швидко збанкрутували, а кам'яниця у 1623 р. був продана монахам кармелітам.
Згодом, у 1642 р. будинок купив польський магнат Якуб Собєський (Jakub Sobieski) з дружиною Теофілією, після смерті якого у 1647 р. кам'яницю успадкував його син – Ян Собєський (Jan III Sobieski) (від 1647 р. – король Польщі). Від того часу кам'яницю почали називати ще й королівською. Тоді ж було проведено першу реставрацію будівлі.
У 1678 р. її фасад прикрасили постаті короля та шести лицарів на аттику, з'явився білокам'яний портал, декорований масками та гірляндами. Після смерті Яна ІІІ Собєського будинок належав його синові.
У 1686 р. у будинку був підписаний Вічний мир між Росією і Польщею. Згідно цієї угоди Польща відмовилася від Лівобережної України, Києва, Чернігова та Смоленська, а взамін отримала військову допомогу у боротьбі з Туреччиною.
У 1723 р. він перейшов у власність магнатів Жевуських. За розпорядженням Юзефа Жевуського (Józef Rzewuski) у 1793 р. була проведена часткова реставрація кам'яниці. Тоді перебудовано сходову клітку в стилі ампір, рустовано фасад і влаштовано на ньому балкон. Перебудову здійснено під керівництвом архітектора Фридерика Баумана (Fryderyk Baumann). У 1797 р. сходову клітку прикрашено кованим залізним поруччям.
Наступна реставрація відбулася у 1820-х рр., коли будівля належала родині князів Понінських. В цей час прикрашено ліпниною стелі на другому поверсі, у так званах королівських залах. Тоді ж змінено частково планування приміщень. Круглий тронний зал перетворено на прямокутний. Вірогідно, що тоді ж була знесена частина галерей на подвір'ї і замінена флігелем. Наприкінці ХІХ ст. будинок належав князю Каліксту Понінському (Kalikst Poniński), котрий мешкав тут на третьому поверсі. Після смерті останнього будинок переходить до князів Любомирських, у яких 1908 р. місто його викупило з метою влаштувати тут музей.
12 вересня 1908 р., у 225-ту річницю перемоги турків під Віднем Яном ІІІ Собєським, у будинку відкрився музей, який отримав назву "Національний музей імені Яна ІІІ". Тут Були зібрані колекції зброї, нумізматики, живопису.
В період 1910–1912 р. проведена капітальна рестарація, будинок очищено від більш пізніх нашарувань і пристосовано під музей. У 1930-х рр. архітектором Людомилом Ґюрковичем (Ludomił Gyurkowicz) відреставрована триярусна ренесансна аркада-лоджія у подвір'ї будинку.
У травні 1940 р. тут відкрито Львівський історичний музей. Великою популярністю користується також "італійське подвір'я", де змімають кінофільми, проводять традиційні концерти Львівська консерваторія, відбуваються театральні вистави.
Будівля палацового типу, з характерним видовженим у глибину ділянки планом, триповерхова, мурована з каменю, тинькована. У внутрішньому дворику кам'яниці є так зване "італійське" або "венеційське" подвір'я, у якому розташована триярусна ренесансна аркадія-лоджія, відреставрована у 1930-х рр. архітектором Людомиром Ґюрковичем (Ludomił Gyurkowicz).
До реставрації аркада була забудована флігелями початку ХІХ ст. (збегелися фото того часу, на яких видно ці флігелі). На відміну від більшості ринкових кам'яниць будівля є шестивіконною, тобто має по шість вікон на рівні кожного поверху головного західного фасаду. Цей фасад завершений аттиком з каріатидами і атлантами, архітравом і фризом з консолями, увінчаний фігурами. Фасад від вул. І. Федорова більш скромний. Його основним архітектурним акцентом є великий широкий білокам'яний портал.
Сучасний вигляд інтер'єр будинок отримав під час реставрації ХVІІІ ст., про що свідчить меморіальна дошка над входом. Від давньої будівлі з ХV ст. збереглася ґотична зала. На увагу заслуговують так звані королівські зали, прикрашені ліпними стелями та стінами, давніми дзеркалами, обоями, мармуровими камінами, художнім паркетом з цінних порід дерев. Збереглися також різьблені білокам'яні портали. Незважаючи на численні перебудови та реставрації, пам'ятка вражає своєю імпозантністю. Строгий фасад, підкреслений чітким ритмом вікон, прикрашених трикутними сандриками, легкі ажурні аркади лоджії "італійського дворика" зберігають форми ренесансного палаццо. Відкриті аркади з'єднують головний будинок з офіцинами.
Дім Корнякта у Львові – один з найкращих прикладів житлової ренесансної архітектури.
Основні власники нерухомості (ділянки і будинку):
• У ХVІ ст. кам'яниця належала багатому грецькому купцю Константину Корнякту (Kostiantyn Korniakt) з Кандії. Вона була зведена на фундаментах двох давніх ґотичних кам'яниць Мельхйоргазовської або Августовської та Тарловської, які стояли тут в XV ст.
• У 1603 р. Константин Корнякт помер. Його нащадки швидко збанкрутували, а камʹяниця у 1623 р. був продана монахам кармелітам.
• У 1642 р. будинок купив польський магнат Якуб Собєський (Jakub Sobieski) з дружиною Теофілією, після смерті якого у 1647 р. кам'яницю успадкував його син – Ян Собєський (від 1647 р. – король Польщі). Від того часу кам'яницю почали називати ще й королівською.
• Після смерті Яна ІІІ Собєського (Jan III Sobieski) будинок належав його синові.
• У 1723 р. він перейшов у власність магнатів Жевуських.
• У 1820-х рр. будівля належала родині князів Понінських.
• Наприкінці ХІХ ст. будинок належав Каліксту Понінському (Kalikst Poniński), який мешкав тут на третьому поверсі. Після смерті останнього будинок переходить до князів Любомирських, у яких 1908 р. місто його викупило з метою влаштувати тут музей.
• 12 вересня 1908 р., у 225-ту річницю перемоги турків під Віднем Яном ІІІ Собєським, у будинку відкрився музей, який отримав назву "Національний музей імені Яна ІІІ".
• Від травня 1940 р. і дотепер (2010 р.) тут міститься Львівський історичний музей;
Кам'яниця Корнякта Львів 
15. Вілла Юзефи Франц (Львів). Дістала свою назву від прізвища власників гіпсових кар’єрів та фабрики гіпсу братів Франц. Віллу цієї вулиці збудували у 1893 р. за проектом Яна Пєрося для вдови Йосифа Франца - спадкоємниці фабрики гіпсу Юзефи Франц. Декорував фасади цього розкішного палацу Едмунд Плішевський. Розкішна вілла у стилі необароко постала на розі нинішніх вулиць Мельника і Коновальця, і нині має адресу Мельника, 13.
Вилла Юзефы Франц во Львове
Tags: Київ, Львів, Одещина, ТОП, Украина, архитектура, история, культура, памятники, путешествия, рейтинги, туризм
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment