В этот день родился Владимир Симиренко - украинский ученый, директор первой в Украине научно-исследовательской сад-станции и Центрального государственного плодового питомника Украины.
Владимир Львович Симиренко (1891-1938) происходил из знаменитого рода Симиренко - украинских меценатов, сахарозаводчиков, предпринимателей, ученых. В 1918 году Владимир окончил сельскохозяйственное отделение Киевского политехнического института. Работал в отделе садоводства министерства земледелия, потом во Всеукраинском сельскохозяйственном научном комитете, но главное дело его жизни началось в родном Млиеве, когда на территории бывшего имения Симиренко в 1920 году были основаны Садово-огородная исследовательская станция и Центральный государственный плодовый питомник Украины.
Симиренко был назначен первым директором этих учреждений. Благодаря подвижнической работе Владимира Левковича и его единомышленников возглавляемая им станция, по научному уровню своей деятельности становится одной из лучших в мировом масштабе. Научные работы млиевцев записывались на английском языке, были основаны первые украиномовные журналы по садоводству, виноградарству и огородничеству. В 20-30-х годах Симиренко заложил основы научного, производственного и промышленного выращивания плодовых и ягодных культур. Органическим продолжением деятельности ученого стала организация им Всесоюзного научно-исследовательского института плодового и ягодного хозяйства в Китаеве на юге Киева. Он заложил и организационно завершил «Помологического книгу Украины», вел большую педагогическую работу в вузах, воспитал сотни специалистов.
Но в результате конфликта с «мичуринцами», которые были в фаворе у власти, Владимира Левковича арестовали (с 1933 года его арестовывали трижды), а затем и расстреляли в ночь с 17 на 18 сентября 1938 года под Курском.
Для довідки:
Симиренки
Левко Симиренко (1855—1920) з дітьми, 1910-ті рр. Зліва направо: Платон (1888—1952), Володимир (1891—1938), Тетяна (1887—1973)
Симиренки — рід промисловців-цукроварників, конструкторів і власників машинобудівних заводів, піонерів пароплавства на Дніпрі, вчених і практиків садівництва, меценатів української культури.
Перші достовірні відомості відносяться до Степана Симиренка, який понад 20 років козакував на Січі, а згодом чумакував. Помер наприкінці XVIII століття.
Його сина Федора записали у кріпаки. Разом із своїм тестем Михайлом Яхненком Федір орендував, а згодом побудував млини над річкою Вільшанкою біля рідного Платонового Хутору (між містечком Городище і селом Мліїв на Черкащині) і став одним з перших українських цукрозаводчиків. Викупив себе і двох найкмітливіших синів із кріпацтва та послав їх учитися до Політехніки в Парижі.
Сини Федора Платон і Василь були відомими технологами і промисловцями та меценатами української культури; Платон захоплювався ще й садівництвом.
Син Платона Левко і син Левка Володимир були визначними помологами, засновниками раціонального садівництва не лише в Україні, а й в усій Російській Імперії, згодом в СРСР.
Син Володимира Олекса Симиренко (Alex Simirenko) — видатний соціолог у США.
Роки життя представників роду Симиренків:
Ренет Симиренка
Ренет Симиренка (в побуті часто використовують назву просто Симиренка або Семеренка) — зимовий сорт яблуні домашньої невідомого походження. Описаний і введений в каталог в 1880 році видатним українським помологом Левком Платоновичем Симиренком.
Названо Левком Симиренком на честь свого батька — промисловця-цукрозаводчика і знаного в Україні мецената Платона Федоровича Симиренка.
Тривалий час у 19 столітті різними плодовими розсадниками він поширювався під різноманітними назвами. Одні іменували сорт Ренетом Жуковського, інші Ренетом зеленим незрівнянним, треті Зеленкою Вуда, а в садах Північної Таврії, зокрема, на Херсонщині та Мелітопольщині, він був відомий під назвою Ренета Філібера або Цитронного Ренета. Частково це пояснюється тим, що кожен власник саду в Україні, хто прямо чи то опосередковано стикався з цим визначним сортом, намагався довести свою причетність до його походження і через нього увічнити своє ім'я.
Сорт поширився з Платонова хутора поблизу м. Мліїв Черкаської області України, де Платон Симиренко заклав багатющий дендрарій і величезний фруктовий сад. Левко Симиренко ще в студентські роки запримітив у цьому саду уже немолоду яблуню з розлогою округлою кроною, яка щороку давала щедрий врожай зелених, а при дозріванні золотавих зарум'янених плодів чудового смаку. Згодом Левко Платонович популяризував та впровадив у виробництво цей сорт. Сам він писав про його походження:
Походження цього чудового Ренета, який успішно конкурує з найкращими європейськими сортами, до цього часу остаточно не визначено. Невідомо, чи це є стародавній сорт, але давно забутий на Заході, чи помологічно самостійне нове яблуко, яке народилося від випадкового засіву в саду Платонового хутора, що належав колись моєму батькові. Але безперечно одне: це яблуко поширилося у Росії, а останнім часом і в Європі, з нашого саду.
Восени 1887 року Левко Симиренко бере участь у Харківській сільськогосподарській виставці, на якій демонструє плоди цього сорту під назвою Ренет Зелений П. Ф. Симиренка. Цю назву сорту Левко Платонович збереже у всіх своїх подальших помологічних працях і «Генеральному каталозі Помологічного розсадника Л. П. Симиренка».
