У Росії розглядають народного депутата, лідера партії “Батьківщина” Юлію Тимошенко як одну з можливих кандидатур на заміну чинному президенту України Петру Порошенку.
Політику вдалося переконати Кремль у своїй відданості та запевнити, що вона може знову стати потужним опозиційним гравцем, а надалі – й перспективним учасником президентських виборів.
Заради втілення нового плану Юлія Тимошенко їздила до Вашингтона, де намагалася встановити дипломатичні контакти із новообраним президентом США Дональдом Трампом, та пішла на співпрацю із представником “Опозиційного блоку” Сергієм Льовочкіним.
Так, вона все частіше з’являється на ефірах телеканалу “Інтер” та користується послугами лобістських компаній, які обслуговують і депутата від “Опозиційного блоку”.
Попри те, що зустріч із Дональдом Трампом обернулася для політика дипломатичним конфузом, а проросійський вектор депутатки стає щодня все більш очевидним, Юлія Тимошенко послідовно працює над досягненням нової мети у великій політиці – президентського крісла. Депутат розуміє, що 2017-18 роки – це, можливо, її останній шанс яскраво і амбітно проявити себе в політиці, поки «стара гвардія» парламенту іще має довіру електорату.
Під омофором Генпрокурора
Для нового раунду політичної боротьби (на який Тимошенко уже отримала «добро» у Москві) політик прагне убезпечити себе та свою команду від можливого тиску через Генеральну прокуратуру, до якого часто вдається у боротьбі з політичними конкурентами Петро Порошенко. Призначення Луценка Генеральним прокурором у травні 2016 року фактично протегували глава держави та фракція «Блоку Порошенка», відтак президент послуговується його лояльністю.
Тож, попри тісні зв’язки президента Петра Порошенка та Генерального прокурора Юрія Луценка, Юлія Тимошенко наважилася на особисті переговори з останнім.
Зокрема, 9 лютого Генеральний прокурор України із Юлією Тимошенко та членами фракції «Батьківщини» провів кулуарні переговори щодо голосування про ініційовані ним зміни до КПК.
Свідком наради став член парламентської фракції Радикальної партії Олега Ляшка Андрій Лозовий, про що пізніше написав на своїй сторінці у Facebook.
“В ці хвилини Генеральний прокурор Юрій Луценко в кімнаті відпочинку керівника Апарату ВР “уламує” фракцію “Батьківщина” підтримати ініційовані ним зміни до кримінально-процесуального кодексу (проект закону #5610), які по факту збільшують повноваження прокурорів і обмежують права адвокатів.
Присутня в тому числі особисто лідерка фракції Юлія Тимошенко.
Чи уламає їх Луценко – покаже голосування.
А що вторгує Тимошенко у випадку позитивного голосування – питання до неї”, – написав парламентар.
Пізніше джерело ІНФОРМАТОРа у парламенті підтвердило: політики домовилися про те, що фракція “Батьківщини” підтримає необхідний Генпрокурору законопроект і просуватиме кандидатуру Юрія Луценка на пост прем’єра в обмін на лояльність прокуратури до народних депутатів партії та наближених до Юлії Тимошенко бізнесменів.
Парадоксально, але опозиційна фракція «Батьківщини» і справді підтримала лобійований президентською більшістю законопроект № 5610 щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження. Зокрема, на захист правової ініціативи виступив голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, член «Батьківщини» Андрій Кожем’якін.
При цьому низка правозахисників та народних депутатів засудили такий законопроект.
Так, представник Центру політико-правових реформ Олександр Банчук зауважив, що пропоновані новації позбавлять українців права на захист і особисту свободу та повернуть репресивні положення старого Кримінально-процесуального кодексу 1960 року. Голова парламентської фракції Радикальної партії Олег Ляшко назвав пропоновані правові ініціативи «сталінськими» і підкреслив, що народні депутати його політ сили за законопроект № 5610 не голосуватимуть.
“Цей законопроект повертає сталінські повноваження прокуратурі: створення державного бюро розслідувань відкладається на невизначений термін, збільшується строк досудового слідства, суттєво урізаються права адвокатів”, – пояснив парламентар.
«Український вибір» Юлії Тимошенко
Іще одним – уже не ситуативним – спільником Юлії Тимошенко у боротьбі за місце президента став лідер партії «Український вибір», представник України у тристоронній контактній групі у Мінську та кум Володимира Путіна Віктор Медведчук.
Той самий політик, який допомагає Сергію Таруті проводити переговори про розморожування арештованих у Росії активів, сприяє і комунікації лідерки парламентської фракції «Батьківщини» з Кремлем. Це не дивно – Тимошенко та Медведчук співпрацюють давно, обмінюючись політичними послугами.
Так, у 2007 році тодішній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко лобіювала призначення кандидатури Віктора Медведчука на посаду першого віце-прем’єра або ж Надзвичайного і Повноважного Посла України на Росії.
Про це розповів у лютому поточного року екс-президент України Віктор Ющенко на своїй сторінці у Facebook.
“Ця історія, хоча й ілюструє, у якому керунку рухалася ситуація у помаранчевій команді, належить до значно пізніших подій 2007 року.
Можливо, минув лише тиждень після того, як Верховна Рада мінімально можливою кількістю голосів удруге проголосувала за кандидатуру Юлії Тимошенко на посаду прем’єр-міністра, коли вона прийшла до мене:
— Вікторе Андрійовичу, у мене є до вас прохання. Було б дуже добре, якби ви поставили Віктора Володимировича Медведчука першим віце-прем’єром!
Мене ці слова шокували. Преса таврувала колишнього голову Адміністрації Президента Кучми як одного з організаторів фальсифікацій президентських виборів, Інтернет-сайти були переповнені аудіозаписами його розмов з організаторами маніпуляцій підрахунку голосів. Тільки лінивий не писав тоді, що до Медведчука тягнулися ниточки, за які Адміністрація Президента смикала українські телеканали, газети та радіо, за допомогою «темників» створювала той простір несвободи, проти якого повстала Україна.
І через кілька років люди добре пам’ятали всі ці факти, а тут такі кадрові пропозиції!
Вона бачить мою реакцію, каже:
— Вікторе Андрійовичу, якщо це неможливо, тоді поставте його Надзвичайним і Повноважним Послом у Москві!
— Юлю, що ти кажеш?! Ти думаєш, що ти зараз кажеш? Це була одна з тих ситуацій, коли від емоцій переходиш на «ти».
А вона витягає кілька фотографій і розкладає переді мною. На фото — Медведчук—Путін—Медведев, Медведчук—Путін, Медведчук— Медведев, Путін і Оксана, телезірка наша, дружина Медведчука, — в усіх можливих комбінаціях і ситуаціях: хрестини, сватання, ювілеї, облизини і Бог знає ще які родинні урочистості! Вона це розкладає, розкладає, розкладає — цілий сімейний альбом переді мною вже лежить, і я чую нові й нові аргументи, що це дуже потрібні люди.
— Вікторе Андрійовичу, ці люди нам ларчики по всій Москві повідкривають!
— Юлю, що ти мені знову кажеш?!
Для мене це було абсолютно неетично: я навіть не хочу говорити про тонкощі конфлікту національних інтересів.
Мені було огидно і боляче дивитися на це все! Мій прем’єр-міністр пропонує призначити в Уряд України людину, яка є уособленням усього антиукраїнського!
З кожним подібним випадком — а їх було багато — до наших стосунків із Тимошенко вплутувалися нові й нові обставини, які не могли не ускладнювати механізмів державної роботи”, – написав Ющенко.
Утім, це лише один з епізодів тривалого політичного роману Тимошенко і Медведчука. Не так давно – у кінці 2016 року – Віктор Медведчук курував провокацію фракції «Батьківщини» у Верховній Раді.
15 листопада 2016 року очільниця ВО “Батьківщина” Юлія Тимошенко передала право на виступ від своєї фракції члену фракції Радикальної партії Юрію Шухевичу.
Коли нардний депутат від “Батьківщини” Сергій Євтушок вів до трибуни Юрія Шухевича, в залі народні депутати від «Опозиційного блоку» кричали “Шухевичу слово!”.
За планом «Батьківщини», Шухевич мав виступити і виголосити заяву про імпічмент президенту Петру Порошенку. Затим , згідно з планом, мали вбити Шухевича і скористатися його загибеллю для дестабілізації ситуації в країні.
“Через охоронця Медведчука, псевдопатріота Олександра “Монаха” Білика Шухевичу намагались всунути у виступ заклик до початку процедури імпічменту Порошенка (Яка б не мала жодних юридичних наслідків).
Перед виступом пан Юрій збирався порадитися з Олегом Ляшком, але вони розраховували, що він не встигне цього зробити. З цією метою Юлія Тимошенко вперше за свій вже двадцятирічний досвід роботи в парламенті відмовилась від слова і спонтанно передала його Шухевичу.
Незадовго до цього охоронець Медведчука Білик у кулуарах, маніпулюючи фактами, зміг переконати пана Юрія у нібито правдивості недостовірної інформації. Себто Тимошенко і Медведчук чітко прораховували кожну деталь”, – повідомив тоді народний депутат від Радикальної партії Андрій Лозовий.
Другим кроком “плану” було поширення заяви Шухевича у одній зв’язці з “кремлемайданом”.
Це був би гучний інформаційний привід – народний депутат, син Романа Шухевича та радянський дисидент Юрій Шухевич закликає до імпічменту Порошенка.
Тимошенко розраховувала на трансляцію конфлікту і правильну з російського погляду подачу цього контенту телеканалом Сегія Льовочкіна – «Інтером» і, звісно, російськими ЗМІ.
За словами колег по фракції, останнім пунктом плану Тимошенко-Медведчука було вбивство Шухевича. У його вбивстві через підконтрольні ЗМІ звинувачували б владу, ескалуючи протест і закликаючи людей штурмувати державні установи, таким чином призвівши до імовірної руйнації державної вертикалі в Україні.
Народний депутат Ігор Мосійчук підтвердив, що ця провокація була курована охоронцем Віктора Медведчука – Олександром Біликом. Він зайшов до парламенту по перепустці, яку замовила Юлія Тимошенко.
Поза цими промовистими випадками можна також згадати висловлювання Юлії Тимошенко на підтримку Віктора Медведчука після погромів його офісу та напад охорони політика на журналіста, який на прес-конференції поставив питання про її співпрацю з лідером «Українського вибору».
Тож, Віктор Медедчук продовжує виступати для Тимошенко головним комунікатором Москва-Київ. Окрім того, доволі активним гравцем також залишається Надія Савченко, – спільна креатура політиків, контрольована сьогодні уже більше Медведчуком, аніж колишньою кураторкою Юлією Тимошенко.
Олег Виговський, ІНФОРМАТОР
Закінчення див. за посиланням: На що пішла Тимошенко, щоб здобути лояльність Москви. Частина ІІ