Олег Леусенко (oleg_leusenko) wrote,
Олег Леусенко
oleg_leusenko

Мета янковичів Четвертий Райх?

Перпост з Politican.com.ua критичних зауважень мого колеги Сергія Грабовського на статтю Олени Треммері. Сутність пропаганди режиму Януковича дуже переконливо розкривається, якщо замінювати слова „янукович”, „ПР” на фюрер чи НСДАП. Чи треба ще доводити українському виборцю безпринципність та брехливу сутність апологетів манкуртського режиму в Україні?

 

Без купюр:

У статті "Політичні репресії чи закономірний біг історії?" на сайті української секції Європейської Асоціації Журналістів http://www.aej.org.ua/ О. Треммері , незалежний журналіст, намагається заперечити аргументи стосовно розгортання в Україні політичних репресій, наведені у текстах Валентини Романюк та автора цих рядків. Дискутувати з приводу речей самоочевидних я не маю ані бажання, ані часу – адже переконувати у чомусь апологетів Януковича та його пахолків – це все одно, що вести палку наукову полеміку з прихильниками "теорії" плоскої Землі. Натомість пропоную читачам самим поглянути на ці самоочевидності.

Ось чотири абзаци, які (з одним невеличким скороченням, буквально пів речення, що не впливає на загальний зміст) завершують статтю "Політичні репресії чи закономірний біг історії?".

"Сьогоднішні «політичні репресії» виглядають видимим шаром на тлі цілої картини, якою є нинішня каденція Президента Януковича. Її особливості ще повністю не проявлені, але за цим публічним шаром проглядається добре розіграний опозиційний спектакль, який більше нагадує змову, аніж бажання відстоювати благо народу. Змова, що направлена на дестабілізацію інституту президентства через дискредитацію особи діючого Президента з метою створення з держави аналогу акціонерного товариства, в якому на жодній посадовій особі не буде відповідальності за країну. Популярний нині серед політиків формат відходу від вождізму наразі імплементується на державному рівні. Звичайно, коли нема з кого спитати, набагато вільніше дерибанити країну.

Розрахунки у «сценаристів» доволі примітивні і взяті з анналів історії: створити Президентові України образ диктатора, влаштувати осуд культу особистості із реабілітацією «героїв» репресій. У такий спосіб підготувати ґрунт для зміни державного ладу в країні. Чи не тому усі ці публічні заяви так схожі на великий спектакль, а особи так артистичні аж до трагізму! Підтвердити дане ствердження або спростувати можна лише у єдиний спосіб: якщо можна було б зазирнути у ті невидимі шари картини, якою, по суті, є державна машина з усіма її підводними течіями.

Можна сказати одне. Президент Янукович, присягнувши народові України, апріорі отримав звання лідера держави... Тепер настав час довести Віктору Федоровичу, що він таки дійсно є лідером держави. Це можливо лише при умові, якщо Президент знайде і застосує новий, унікальний інструмент державного будівництва і системного управління державою. Цим він забезпечить поступальний розвиток країни.

Очевидно, чим більша відповідальність, тим складніші виклики на випробування особи. Можна не погоджуватися з жодним рядком даної публікації, але ніхто не заперечить, що сьогодні відповідальність за долю країни лежить саме на Президентові. Або перемога, або саме на нього «навішають собак» з усіма можливими наслідками".

 

Прочитали? Вчиталися у логіку думки. ОК. А тепер замінимо деякі терміни...

"Сьогоднішні «політичні репресії» виглядають видимим шаром на тлі цілої картини, якою є нинішня каденція фюрера німецької нації. Її особливості ще повністю не проявлені, але за цим публічним шаром проглядається добре розіграний опозиційний спектакль, який більше нагадує змову, аніж бажання відстоювати благо народу. Змова, що направлена на дестабілізацію інституту фюрерства через дискредитацію особи діючого глави держави з метою створення з держави аналогу акціонерного товариства, в якому на жодній посадовій особі не буде відповідальності за країну. Популярний нині серед політиків формат відходу від вождізму наразі імплементується на державному рівні. Звичайно, коли нема з кого спитати, набагато вільніше дерибанити країну.

Розрахунки у «сценаристів» доволі примітивні і взяті з аналів історії створити фюрерові німецького народу образ диктатора, влаштувати осуд культу особистості із реабілітацією «героїв» репресій. У такий спосіб підготувати ґрунт для зміни державного ладу в країні. Чи не тому усі ці публічні заяви так схожі на великий спектакль, а особи так артистичні аж до трагізму! Підтвердити дане ствердження або спростувати можна лише у єдиний спосіб якщо можна було б зазирнути у ті невидимі шари картини, якою, по суті, є державна машина з усіма її підводними течіями.

Можна сказати одне. Фюрер Гітлер, присягнувши німецькому народові, апріорі отримав звання лідера держави... Тепер настав час довести Адольфу Алоїзовичу, що він таки дійсно є лідером держави. Це можливо лише при умові, якщо фюрер знайде і застосує новий, унікальний інструмент державного будівництва і системного управління державою. Цим він забезпечить поступальний розвиток країни.

Очевидно, чим більша відповідальність, тим складніші виклики на випробування особи. Можна не погоджуватися з жодним рядком даної публікації, але ніхто не заперечить, що сьогодні відповідальність за долю країни лежить саме на фюрерові. Або перемога, або саме на нього «навішають собак» з усіма можливими наслідками. Хайль Гітлер!"

Останні два слова, як розуміє читач, конче необхідні у певній стилістиці. Дай Боже, щоб у нас не прижилися подібні речі. Бо, як бачимо, прихильників Четвертого Райху вистачає навіть у колах, які претендують на звання інтелектуальних. І це зовсім не українські націоналісти, як намагається переконати нас самих і весь світ кремлівсько-луб’янська пропаганда. Це якраз і є ідейна чи/та платна агентура російського Старшого Брата. Останній-бо нікуди не подівся, і за останнє десятиліття як він сам, так і вся його мережа підняли голову по всьому світу.

Але це навіть добре, що гідра піднесла свої численні голови – бо як же їх інакше зітнеш?

Ясна річ, що зробити це не зможуть ті нікчеми (хоч у приватному житті інколи – хороші хлопці), які банально прос...ли Помаранчеву революцію. То був здвиг мас, спрямований проти найнеефективнішого варіанту капіталізму – кланово-олігархічного. Тепер цей капіталізм, який приватизував державу, хочуть ствердити на десятиліття, якщо не назавжди. Не вийде. Не та країна, не ті часи, та й фюрерок не такий, як потрібен для таких справ. Той, справжній, був усе-таки фронтовиком, героєм війни, непоганим художником і талановитим оратором. Цей має страусові мешти та відповідний рівень інтелекту й відваги. Тому ніхто на нього ніяких собак не вішатиме – тварин жаль. А от тварюк – ні. І на оновленій землі врага не буде, супостата. А буде син, і буде мати, і будуть люди на землі...



Tags: агенты, журналистика, критика, культ личности, полеміка, президенты, пропаганда, публицистика, пятая колонна, режим Януковича, режимы, репресії
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments