Олег Леусенко (oleg_leusenko) wrote,
Олег Леусенко
oleg_leusenko

Україну накрив морок політичного терору

Вочевидь, такий драматичний розвиток подій в Україні неважко було спрогнозувати. Адже очільником України став не тільки вихованок адміністративно-командної системи СССР, але й совєтсько-зеківської школи. Уся ця тоталітарно-бандитська, антиукраїнська закваска бродила до тих пір, поки під політичною вивіскою «Партія реґіонів» не витворила новітніх мутантів: без роду та племені, без поняття честі й гідності, без будь-яких моральних засад, підступних і лицемірних, неймовірно жорстоких, паталогічно жадібних до особистого збагачення. Конкретніше – блатну шпану, яка давно втратила відчуття дозволеного та яка ні на гріш не ставить вартість людського життя. Свою потворну й убогу сутність вони звикли ховати за яскравими атрибутами: коштовними брязкальцями, дорогими вбраннями, страусячими черевиками, нерідко й приклеєними голлівудськими посмішками, наскрізь брехливою риторикою, зокрема про сповідування ними християнських чеснот та відданості демократії.


Утім, у нинішній загрозливій ситуації, коли Україна перетворилася в жандармську країну, найбільше винні міжнародні структури. Бо європейські «стражі» демократії, щоб догодити кремлівському «альфа-самцеві» Путіну та його покірному васалові В. Януковичу, задовго закривали очі на катастрофічне згортання демократії в Україні. А коли й реаґували на якийсь ексцес, то мляво та беззубо. У контексті нинішнього широкого наступу на здобуту Поманарчевою революцією свободу слід згадати й про національно деструктивний фактор, який став головною причиною приходу до влади донецько-мафіозного клану.

Отже, що маємо в Україні? Передовсім серію політичних арештів з оточення колишнього прем`єр-міністра Юлії Тимошенко, кримінальну справу проти неї самої, політичний тиск на її найближчого соратника Олександра Турчинова, а також масове залякування учасників антикучмівського й антиянуковицького майданів.

Однак спочатку про перших піддослідних владного терору, якими стали нібито винних у поверненні з державної скарбниці України олігархові Дмитрові Фірташу коштів у розмірі в 5 млрд. доларів.

Історія злочинної оборудки Фірташа й нинішньої бандитської влади навколо «незаконної передачі «РосУкрЕнерґо» ґазу НАК «Нафтоґазу» дуже проста: збагатися за рахунок України, використавши некомпетентність суддів Стокгольмського суду. Маючи контроль над владою та ЗМІ, ґазові шулери на чолі з Януковичем обставили в Стокгольмі справу так, що Україну й РосУкрЕнерґо (відповідача й позивача) представляли в суді практично одні й ті ж самі крутії, які маніпулятивно добилися програшу України на користь Д. Фірташа. Відомо, що останній фінансово забезпечив прихід до керма держави В. Януковича на президентських виборах-2010, а також перебирання всієї влади «реґіоналами» на місцевих виборах. За цю щедру спонсорську послугу злиденні платники податків та їхні народжені й ненароджені діти повинні не один десяток років горбатіти, щоб відддати борги МВФ.

Однак партія влади на досягнутому не зупинилася: використала обставлену нею стокгольмську аферу не тільки для звинувачення попереднього уряду Юлії Тимошенко в «некомпетентності», але й для розправи над нею самою та її колишніми підлеглими.
Так розпочався політичний терор, унаслідок якого об`єктами зацікавлення СБУ стали: колишній перший заступник голови «Нафтогазу» Ігор Діденко (інкримінують «привласнення, розтрату чужого майна в особливо великих розмірах», передбачуване покарання – 5-12 років позбавлення волі); екс-міністр економіки Богдан Данилишин (інкримінують «нанесення збитків державі в особливо великих розмірах») , нині - політичний біженець у Чехії; екс-міністр оборони Валерій Іващенко (інкримінують незаконну реалізацію майна Міноборони), заступник голови Держказначейства Тетяна Грицун (інкримінують «зловживання владою та службовим положенням, яке призвело до тяжких наслідків», максимальне покарання до 6 років); голова відділу київської реґіональної митниці Тарас Шепітько, заступник головного бухгалтера «Нафтогазу» Марія Кушнір, голова Держмитниці Анатолій Макаренко (трьом останнім інкримінують «службову халатність, що призвела до тяжких наслідків, максимальне покарання - 5 років позбавлення волі).

Принагідно хочеться згадати, що «справа «РосУкрЕнерґо» як унікальна увійде до майбутньої французької «Хрестоматії шахрайств».
Зовсім нещодавно вигулькнула нова жертва «реґіональної» помсти, а це – екс-міністр навколишнього середовища Георгій Філіпчук, якого затримано за розірвану в 2008 р. угоду між урядом України і американською компанією Vanco. З цього приводу дуже влучно й лаконічно сказав колишній перший віце-прем`єр О. Турчинов: «Влада мстить тим, хто повернув державі шельф Чорного моря».
Не менш резонансним є відкриття кримінальної справи проти екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка (інкримінують «привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, термін ув`язнення – 3-8 років»).

Сам же Юрій Луценко називає головну причину політичних репресій: «Владна партія, яка щомісяця втрачає відсотки у рейтинґу, не бачить іншого виходу - лише занурення країни в атмосферу страху»; «Україну хочуть перетворити на поліцейську державу, де слово «демократія» стане лише пустим звуком для іноземних делеґацій».

Під репресивний приціл також потрапили учасники десятирічної давності антикучмічської акції «Україна без Кучми». Передовсім ідеться про реанімування старої кримінальної справи проти бютівція Андрія Шкіля за його участь у акції протесту 9 березня 2001 року(!). Це – підтвердження того, що кучмівський режим відроджується в усій своїй потворності, а спадкоємцем Л. Кучми є В. Янукович.

А ось як відреаґував народний депутат Олесь Доній на відновлення кримінальних справ часів антикучмівських протестів: «За логікою речей, вони (влада) наступним кроком повинні реанімувати справи проти всіх очільників Народного Руху України і учасників руху опору за те, що вони розвалили Радянський Союз і боролись за незалежність України».

Прикметно, що спершу бандитська влада планувала кинути за ґрати Олексадра Турчинова. Ув`язнені А. Макаренко, І. Діденко та інші твердять, що в них вимагали показів проти О. Турчинова.

Днями Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу проти самої Юлії Тимошенко. Їй висувають звинувачення за буцімто нецільове використання «екологічних» коштів, отриманих Україною в рамках Кіотського протоколу (інкримінують «перевищення влади або службових повноважень, яке спричинило тяжкі наслідки»).

З приводу явної політичної репресії Ю. Тимошенко заявила наступне: «Терор проти опозиції продовжується – системний, злагоджений, і саме головне - без уваги до будь-якого закону або Конституції. Тільки що у слідчого я з’ясувала, що проти мене особисто порушено кримінальну справу як раз за те, що нібито екологічні гроші були у кризу направлені на пенсії, що я зробила великий злочин, що я людям заплатила пенсії під час кризи». Однак вона катеґорично заперечила, що виплачувала пенсії з «екологічних» грошей, насправді вони в розпорядженні Кабінету міністрів.



Щодо серії кримінальних справ, відкритих проти політичних опонентів, то Ю. Тимошенко вважає, що «Янукович переступив межу, за якою йому вже прийдеться відповідати за кожну репресію, яку він робить проти опозиції, і за те, що він робить сьогодні проти всіх громадян України».

На кримінальне переслідування Ю. Тимошенко одразу ж зреаґувала колишній доповідач Парламенської Асамблеї Ганна Северинсен, охарактеризувавши його як «антидемократичні, неєвропейські методи, використані українськими властями, щоб запобігти лідеру опозиції поїхати за кордон, щоб взяти участь у важливих міжнародних заходах".

Утім, під колесо репресивної машини «реґіоналів» потрапили не лише люди з оточення Юлії Тимошенко, а й пересічні громадяни. Усе це вже вказує на те, що в Україні розгортається безпрецедентний політичний терор, який, імовірно, нікого не омине.

На останнє, зокрема, вказує наступне повідомлення: «Телеканал новин «24» отримав запит з ГУМВС (міліції) з проханням надати всі відеоматеріали з «податкового Майдану». Що насправді криється за цим збором відеоматеріалів? Відповідь: персоніфікація кожного учасника Майдану-2 задля тяганини в міліцію, всіляких залякувань, зокрема податковою поліцією.

Нині Україну відділяє від чергових парламентських виборів 2011 або 2012 рр. небагато часу Кримінально-олігархічна влада, використовуючи силові структури, робить все можливе й неможливе, щоб знищити БЮТ-Батьківщину - єдину політичну силу, здатну не тільки чинити їй опір, але й у майбутньому очолити народний рух спротиву.

Однак даремно сподівається бандитське угрупування під назвою «Партія реґіонів» на те, що до 2012 року буде остаточно знищено БЮТ-Батьківщину та інші протестні сили, а на опозиційному полі боротьбу з владою імітуватимуть її підручні…«Сильна Україна», /КПУ, блок Литвина/ тощо.

Віримо в те, що ніколи не збудеться зловісний прогноз голови адміністрації президента, україножера Сергія Львочкіна: «... що у разі, як усе йтиме за планом, у 2015-му році у Віктора Януковича на виборах не буде жодного конкурента».
Віримо також у те, що до 2015 року мільйонний Майдан-3 змете з владних кабінетів не тільки донецько-мафіозний клан, але й головного пахана Віктора Януковича.

Редакція еПОШТИ
Tags: БЮТ, Батьківщина-Родіна, Доній, Луценко, МВФ, Майдан, Партия регионов, РосУкрЭнерго, СБУ, Тимошенко, Турчинов, Україна, Фирташ, Шкіль, аналитика, аресты, власть, гауляйтеры, долги, криминал, международная политика, международное право, оккупация, политзаключенные, политика, политология, прогнозы, прокуратура, публицистика, путинизм, революции, режим Януковича, репресії, тоталитаризм, уголовные дела, хунта, цитаты
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 89 comments