Вільно та Чесно про Головне

Вочевидь, такий драматичний розвиток подій в Україні неважко було спрогнозувати. Адже очільником України став не тільки вихованок адміністративно-командної системи СССР, але й совєтсько-зеківської школи. Уся ця тоталітарно-бандитська, антиукраїнська закваска бродила до тих пір, поки під політичною вивіскою «Партія реґіонів» не витворила новітніх мутантів: без роду та племені, без поняття честі й гідності, без будь-яких моральних засад, підступних і лицемірних, неймовірно жорстоких, паталогічно жадібних до особистого збагачення. Конкретніше – блатну шпану, яка давно втратила відчуття дозволеного та яка ні на гріш не ставить вартість людського життя. Свою потворну й убогу сутність вони звикли ховати за яскравими атрибутами: коштовними брязкальцями, дорогими вбраннями, страусячими черевиками, нерідко й приклеєними голлівудськими посмішками, наскрізь брехливою риторикою, зокрема про сповідування ними християнських чеснот та відданості демократії.


Утім, у нинішній загрозливій ситуації, коли Україна перетворилася в жандармську країну, найбільше винні міжнародні структури. Бо європейські «стражі» демократії, щоб догодити кремлівському «альфа-самцеві» Путіну та його покірному васалові В. Януковичу, задовго закривали очі на катастрофічне згортання демократії в Україні. А коли й реаґували на якийсь ексцес, то мляво та беззубо. У контексті нинішнього широкого наступу на здобуту Поманарчевою революцією свободу слід згадати й про національно деструктивний фактор, який став головною причиною приходу до влади донецько-мафіозного клану.

Отже, що маємо в Україні? Передовсім серію політичних арештів з оточення колишнього прем`єр-міністра Юлії Тимошенко, кримінальну справу проти неї самої, політичний тиск на її найближчого соратника Олександра Турчинова, а також масове залякування учасників антикучмівського й антиянуковицького майданів. ( Collapse )
Віримо в те, що ніколи не збудеться зловісний прогноз голови адміністрації президента, україножера Сергія Львочкіна: «... що у разі, як усе йтиме за планом, у 2015-му році у Віктора Януковича на виборах не буде жодного конкурента».
Віримо також у те, що до 2015 року мільйонний Майдан-3 змете з владних кабінетів не тільки донецько-мафіозний клан, але й головного пахана Віктора Януковича.

Редакція еПОШТИ

Суровый приговор бывшему главе НК «ЮКОС» Михаилу Ходорковскому усложнит вступление России во Всемирную торговую организацию (ВТО). Об этом сообщил высокопоставленный источник в Администрации президента США, пишет Lenta.ru.

«ВТО – организация, основанная на правилах и верховенстве закона. Большинство стран мира не считают, что в этом вердикте проявляется укрепление верховенства закона. Он, безусловно, отразится на репутации России», - подчеркнул источник. ( Collapse )

Народный депутат от НУНС, лидер партии "Гражданская позиция" Анатолий Гриценко в своем блоге подвел итоги 2010 года и наметил перспективы в 2011-м.

"2010-й стал Годом Януковича, пиком его наслаждения на овеянном мечтой троне, наслаждения властью и ее безнаказанностью. Год реванша и самоутверждения одного человека - за счет страны и ее будущего", - отметил политик, сообщает ЛIГАБiзнесIнформ.
"Сегодня нет ни одного региона в стране, ни одного сегмента в обществе, где царили бы радость, уверенность, оптимизм и вера в будущее. Что такое Янукович и его власть, почувствовали уже все - предприниматели, пенсионеры, журналисты, госслужащие, шахтеры, военные, селяне, учителя, врачи. Почувствовали в Донецке и на Волыни, в Одессе и на Сумщине, в Луганске и в Крыму", - полагает парламентарий. ( Collapse )
При этом он подчеркнул, что ответственность за все, что происходит либо не происходит в стране, отныне несет лично Виктор Янукович.

«За 10 месяцев Президент сконцентрировал в своих руках всю полноту власти, о чем и Кучма не мечтал, - прокомментировал Гриценко. - Что от этого получили десятки миллионов людей, стало ли им лучше и увереннее жить? Нет».

Меньше, чем через месяц моему собеседнику «стукнет» 46. Но, глядя на его внешность и юношеский задор, не верится, что ты беседуешь с признанным в мире Мастером своего дела.

Он побеждал на международных конкурсах артистов балета в Советском Союзе, Америке и Европе, блистал на сценах более, чем пятидесяти стран мира. В 1995 году по решению ЮНЕСКО его признали звездой мирового балета, и лучшие театры мира сочли бы за честь присутствие в их труппе нашего земляка Вадима Писарева. Четыре года он солировал в немецкой опере на Рейне, но как только завершился ремонт театра, вернулся в родной Донецк – город, где истинных поклонников и знатоков балета не так уж много. Хотя утверждение спорно.

Несмотря на наше землячество, впервые встретиться и поговорить с В. Писаревым мне удалось на Международном конкурсе балета им. С. Лифаря в Киеве. Надо отметить, Вадим Яковлевич - не только прекрасный собеседник, но и оч-ч-чень лаконичный! Любая его быстрая, но точная формулировка, словно речь римского лектора. Что ж, талантливый человек – талантлив во многом. А краткость – сестра таланта.

( Collapse )