Олег Леусенко (oleg_leusenko) wrote,
Олег Леусенко
oleg_leusenko

Повернення до Київської Русі: Парк "Беремицьке"

Парк
До лосів і косуль на Чернігівщині приєднаються сайгаки і кулани, які паслися тут 800 років тому

У парку природи "Беремицьке" на Чернігівщині сьогодні все, як у всіх: карантин, висихання боліт і згарище від пожежі. Та є й приємні новини, пов’язані з появою потомства у представників дикої фауни, у тому числі, туроподібних биків Хека. Як розповів Укрінформ, 12 їх особин у "Беремицьке" завезли в листопаді минулого року з Латвії. І хоча ці тварини виведені штучно і не є турами, насправді вони дуже схожі на своїх могутніх попередників, зниклих із території Полісся майже 500 років тому.

Про те, як "нащадки турів" облаштувалися в парку і взагалі, що зараз відбувається у заповіднику, розповів менеджер із регіонального розвитку Благодійного фонду "Беремицьке Біосфера" Ростислав Полушвайко.

ПЕРШІ "ТУРЕНЯТА"

Після карантину у вольєрі туроподібних випустили в дике природне середовище і деякий час вони мігрували, шукаючи собі підходящого місця. Врешті-решт, оселилися на чорновільшаному болоті. Через безсніжну зиму воно пересохло, але в цьому є і плюс: перші два бички, які народилися нещодавно, можуть легко ходити болотом разом зі своїми старшими родичами.



- Туропоподібні адаптувалися і прижилися у нас добре, – констатував Ростислав.



Ще однією приємною подією минулого місяця стала поява двох лошат у табунах тарпаноподібних польських коників. Це трохи зарано, але, можливо, вплинула відсутність метеорологічної зими.

"Більшість тварин у нас – травоїдні, тому вони народжують, переважно, у квітні-травні – коли кормова база дозволяє прогодувати як дорослих, так і малечу, – пояснює співрозмовник.



З цієї причини масовий приплід у парку чекають, коли забуяє зелень. Потомство дадуть олені, косулі, лані, муфлони, інші тварини (про птахів ми зараз не говоримо, але й там життя іде своєю чергою).



Щодо муфлонів, то цих гірських диких баранів завезли в "Беремицьке" наприкінці 2018 року. Навесні 2019-го у них з’явилися три перші ягнятка, а нині в парку сподіваються на значне збільшення чисельності стада. Адже за минулий рік муфлони на Поліссі цілком адаптувалися, почуваються чудово і, як і їхні предки сотні років тому, стали частиною поліської екосистеми.



У вольєрній частині парку теж почали з’являтися дитинчата: вже є телятко у міні-корівки Декстер і три ягнятка у овечок. Є надія і на поповнення у рисі. Життя продовжується...

РОГИ СКИНУТИ НІКОЛИ НЕ ПІЗНО?

Потепління клімату, що цієї зими було відчутним як ніколи гостро, позначається на багатьох процесах у природі. У парку "Беремицьке" помітили чимало пов’язаних із цим змін, але тут ми розкажемо лише про один цікавий момент: пізнє скидання рогів у лосів та оленів. Зазвичай вони це роблять на початку зими, аби нарости на голові не тиснули на тіло й не ускладнювали й без того важке пересування по снігу. А зараз вони ходили з рогами до весни і тільки нещодавно їх поскидали.



Лось, який живе в парковому вольєрі, робив спробу скинути роги вчасно, та позбутися зміг тільки одного. Так і ходив однорогим до весни і лише недавно з ним розпрощався.

- Тварини не відчувають зими і в них збивається природний ритм. Добре це чи погано – сказати важко, адже зміни клімату були завжди. Проте для лосів потепління – на гірше. Тому що, як стверджують колеги з Інституту зоології, причиною вимирання лося в Україні є не стільки браконьєрство (хоча воно теж завдає багато шкоди), як висихання природного ареалу їхнього проживання – боліт. У ХХ століття їх осушували штучно, перетворюючи на поля, а ті, що залишились до сьогодні, тепер висихають самі. І лосям діватися нікуди, – розповів Полушвайко.



Він вважає, що трансформації процесів, які відбуватимуться зі змінами клімату, не минути, і до них треба бути готовими, щоб мінімізувати можливі негативні наслідки.

Ситуація із затримкою скидання рогів – імовірно, не те, за що треба дуже переживати. Бо хоч би коли копитні їх скинули, нові все одно виростуть.

БЕНКЕТ ДЛЯ ОРЛАНІВ

Великі пожежі, які останнім часом охопили Чернігівщину, не оминули й території парку "Беремицьке". Третього квітня біля села Євминка Козелецького району загорілися суха трава і лісовий масив Остерського військового лісгоспу. Звідти вогонь сильним вітром перекинувся й на заповідну територію.



Пожежа набула такого масштабу, що до її гасіння долучалась навіть авіація. За даними пресслужби УДСНС в області, загалом вогонь випалив 5 га сухостою та стільки ж лісового настилу (в тому числі й на території парку).

До гасіння долучалися й працівники "Беремицького". Кілька днів вони локалізовували пожежу, аби не дати полум’ю розгулятися далі.

Частина парку, яка вигоріла, – це, переважно, підвищення із пагорбами та сосновим лісом, куди копитні тварини заходять рідко. Пасовище для них там малопродуктивне, тож коні, олені, тури не постраждали. Але в тих горбах є багато нірок різної дрібнішої живності, зокрема, лисиць та зайців. Щойно пожежу загасили, як полювати на їхні останки на згарище злетілися орлани-білохвости.



- Обгорілі тушки тварин – легка здобич для хижих птахів, це ж не в траві їх вишукувати. Тільки їх і може радувати такий стан речей, – сумно зауважив Ростислав.

КАРАНТИННА ТИША

Оголошений у державі антикоронавірусний карантин для мешканців парку "Беремицьке" – явище позитивне. Тому що стовідсотково гарантує бажаний для них "сезон тиші". З огляду на необхідність забезпечення спокою на території в період розмноження чотириногих і пернатих, керівництво парку й до карантину розмірковувало над можливим скороченням кількості екскурсій у весняні місяці. Та корективи внесли зовнішні фактори. Щоправда, зі словом "зовсім". Бо скасувати довелося не тільки екскурсії, а й усі масові заходи: волонтерську висадку дерев, туристичну конференцію, фестивалі тощо.

Однак, щойно карантин закінчиться, в парку відбудеться ще одна визначна подія: сюди із заповідника "Асканія Нова" завезуть сайгаків і куланів. Їх поява на Поліссі стане продовженням втілення тут ідеї ревайлдингу, що полягає у відтворенні природи, притаманної тій чи іншій місцевості. У "Беремицькому" ж, як відомо, працюють над відродженням первісного природного середовища, притаманного чернігівському Поліссю у V-X сторіччях.



- За часів Київської Русі, на початку Х-ХІІ століть, всі ліси тут були переповнені сайгаками і куланами. Сьогодні в дикій природі вони майже не зустрічаються. Це – червонокнижні види, які проживають лише в Асканії Новій. У нас уже була домовленість, щоб привезти їх сюди, і це мало відбутися наприкінці березня. Вони обов’язково приїдуть трохи пізніше, і таким чином ми вперше повернемо сайгаків і куланів у широти, де сотні років їх не було. З поверненням цих копитних ми повністю наблизимо наявний у нас склад тварин до того, яким він був тут за часів Київської Русі, – сказав Полушвайко.



За його словами, на сьогодні парк природи "Беремицьке" населяє більшість традиційних для Полісся диких тварин: лосі, олені, косулі, кабани, лисиці, зайці та інші. Із завезених видів тут мешкають туроподібні, польські коники, муфлони та лані. Отже, терпляче чекаємо на одужання всіх хворих на COVID-19, завершення карантину і повернення на Чернігівщину кочових копитних красенів. Буде ще в нашому домі свято!

Наталія Потапчук, Чернігів
Фото надані парком природи "Беремицьке"

Tags: Чернігівщина, возрождение, животный мир, забота о фауне, заповідники, парки, природа, тварини
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments