Олег Леусенко (oleg_leusenko) wrote,
Олег Леусенко
oleg_leusenko

По ту сторону опущенной Дыры..

1

Тим часом у л/днр


Дмитрий Чекалкин
Генералиссимус-Султан всея Донбасса, позывной "Трешер"..тьфу, "Торшер"...
- Удивительно что звезду на корону не прихерачил..))
Без алой, сияющей, пятиконечной звизды некошерно как–то..
Чи не торшерно... Не по молодецки–республикански, я бы сказал...
- Нихрена вы в тактике не понимаете. Он собрался в психологическую атаку идти: противник от его вида охуеет, впадет в ступор и сдастся без боя.
- У вас опечатко — в психиатрическую... и не атаку..
- Зря смеётесь. Мир еще услышит о великом донбабвийском герое "Малиновый абажур"!

Галина Следь Бабуся розповідала, що коли більшовики владу захопили, порозстрілювали людей і вселились в їхні будинки, то вдягали пен'юари до театру і на прогулянку.

Наталія Лелюх
Символізм
Для мене завжди символом тихого затишку в світі були копиці сіна на околицях села.
Вони означали, що якісь невідомі мені чоловіки зрання правили косу - перестук линув над селом. Йшли росяними стежками. А вже потім, дужою рукою, як люблять творці реклами - витирали піт, знімали мокрі сорочки, пили крижаний квас, принесений дружиною - мамою - донькою - сином і раділи сонячній погоді: не замокне, не пропаде...
Копиці сіна означали, що бабуся встане на світанку, умиється, пов'яже чисту хустину, візьме хліб з сіллю для корови і принесе в дійниці тепле молоко з щільною пінкою...
А потім будуть коржики з маком і сонні п'яти онуків під клаптевою ковдрою. Ні, не трендовий нині печворк, а латочки зі старих поношених кофтинок. Тому що - ощадливі, тому що "одне на мені - друге на тині - третє в скрині на свято". А для Миколки коржики заховають під рушничок. Тому що Миколай вже з 5 ранку на рибалці (бач, велосипеда під сараєм нема і вудок саморобних де поплавки з гусячого пір'я теж - нема!). А кішка спить під лялясом і ще не біжить зустрічати рибалку за обніжок...
Значить сам Миколка сидить в ранковому тумані, рука тремтить від напруги, поплавок легенько вібрує, а собака поруч, ще зовсім щеня - смикається, метушиться.
Хлопець шипить на неї, щоб тихо сиділа, бо він прямо відчуває, як м'які губи здобичі заграють з хлібною скоринкою. Але собака лупить хвостом по кропиві, бризки летять на Миколу, його рука ривком підсікає і над водою блищіть сріблом спинка карасика.
Щеня дзвінко гавкає. Миколка знімає улов і для порядку з підлітковим максималізмом матюкає собаку, що більше ніколи не візьме її на рибалку...

Символ.

Тому що луки можуть бути брутально спалені і загиджені, а поля рясно засіяні років на тридцять вперед страшним врожаєм. Здичавілі корови будуть збиватися в зграї і помирати від маститу та голодних мародерів.
Бабуся, майже в наркозі буде поспіхом завантажена в машину старшого сина (їхати ні в яку не хотіла, прийшлось воду зі снодійним). З найважливіших речей в її порепаних долоньках буде тільки пенсійне та фотокартка покійного чоловіка...

Миколка останній раз прорветься десь з-під Іловайська, щоб перекричати всі ефіри тихим: я люблю вас!
Щоб потім поза доступом - телефон, тіло, інформація...
А глуха і сліпа собака буде жити на руїнах дому і повертати голову в сивих шрамах контузій в той бік, звідки була електричка, звідки прибігали діти і майорів аромат ковбаси.
Вона буде чекати Миколку, тому що вона тепер точно вміє ходити на рибалку.
Тільки немає з ким.
2016-2019

#потойбіквікна


Tags: #потойбіквікна, ОРДЛо, гетто, изгои, изоляция, клоунада, культура ватников, оккупация, руцкимирЪ
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment