Олег Леусенко (oleg_leusenko) wrote,
Олег Леусенко
oleg_leusenko

"Кавказ" Шевченка, який Янукович прибрав зі шкільної програми, повернеться в українську школу

Президент України Петро Порошенко заявив, що з кожним роком кількість людей, які читають та шанують Тараса Шевченка, зростає.

Порошенко:

Про це він сказав, виступаючи на засіданні Ради регіонального розвитку Черкаської області, повідомляє Укрінформ.

«Пророцький дар Шевченка вражає кожного, хто його читає, хто його знає, хто його шанує. І мені приємно констатувати, що з кожним роком кількість цих людей і всередині України і за її межами точно зростає. І не лише серед українців», - зазначив Порошенко.

Він наголосив, що вже три століття - ХІХ, ХХ і ХХІ «Шевченко є постійним учасником нашого національного буття».

«Дуже важливо, що кожен справжній українець має при собі дві книги: Біблію та Кобзар. І відповіді на складні часи і в радості шукає в обох», - зазначив Президент.

За його словами, уявити Україну без Тарасової спадщини неможливо.

«І 5 років тому Тарасове слово стало, як ніколи, актуальне. І це пройшло через моє серце. «Борітеся - поборете», - радив він колись народам Кавказу, які захищалися від російської імперії. Дивно, що Оксана Забужко, лауреат цьогорічної Шевченківської премії, сказала, що ще за часів Януковича «Кавказ» був прибраний зі шкільної української програми і ще не повернувся. Повернеться. Президент почув і відреагує», - наголосив Порошенко.

*****
В ліричній поемі Шевченко іронізує над вищими панівними верствами царської Росії, які вважають, що мають право «вчити» інші народи (в даному випадку народи Кавказу), як потрібно жити і що саме кацапи повинні «нести» цивілізацію та культуру. Шевченко пише із неприхованим сарказмом: «ми християне; храми, школи, усе добро, сам Бог у нас»! Проте Шевченко згадує також про Сибір і тюрми на Російській імперії в яких сидять не тільки злочинці, але й політичні в'язні. Про це мовчить весь люд царської Росії, «бо благоденствує», як каже, знову таки гірко сміючись, Шевченко. У грудні 1841 р. Російська імперія підписала міжнародний трактат про заборону работоргівлі, але на самій Московії торгівля кріпаками («хрещеними» людьми) продовжувалась.
З гнівом Шевченко пише про поміщиків: «Ви любите на братові, шкуру, а не душу! та й лупите по закону дочці на кожушок, байстрюкові на придане, жінці на патинки». Шевченко глузує над людьми, що в церкві моляться «за кражу, за войну, за кров, щоб братню кров пролити» і приносять отримані на війні прикраси, як пожертву Богові.
Потім Шевченко звертається до свого друга Якова де Бельмена, якому присвячена поема, якому «не за Україну, а за її ката» довелось проливати свою кров і «випити з московської чаші московську отруту». Поет бажає щоб його друг витав над Україною «живою душею» і згадав його, Шевченка, перечитуючи рядки поеми.

Кавказ

Шевченко Тарас
Искреннему моему Якову де Бальмену
Кто даст. главе моей воду, И очесем моим источник слез, И плачуся и день и нощь о побиенных...
Иеремии. Глава 9, стих 1.

За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий довбе ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип'є
Живущої крові, —
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави бога,
Великого бога.

Не нам на прю з тобою стати!
Не нам діла твої судить!
Нам тільки плакать, плакать, плакать
І хліб насущний замісить
Кривавим потом і сльозами.
Кати знущаються над нами,
А правда наша п'яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
/Іяжеш, боже, утомлений?
І нам даси жити!
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! Встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кривавії ріки!
За горами гори, хмарою повитЇ,
Засіяні горем, кровію политі.
Отам-то милостивії ми
Ненагодоваиу і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо. Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові!? напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов'їх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А матерніх гарячих сльоз!
А батькових, старих, кривавих!
Не ріки — море розлилось,
Огненне море! Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям
Слава!

І вам слава, сині гори,
Кригою окуті!
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

Чурек і сакля — все твоє;
Воно не прошене, не дане,
Ніхто й не возьме за своє,
Не поведе тебе в кайданах.
А в нас!.. На те письменні ми,
Читаєм божії глаголи!..
І од глибокої тюрми
Та до високого престола —
Усі ми в золоті і голі.
До нас в науку! Ми навчим,
Почому хліб і сіль почім!
Ми християни: храми, школи,
Усе добро, сам бог у нас!
Нам тільки сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні! —
Та й тільки ж то! Ми не погани,
Ми настоящі християни —
Ми малим ситі!.. А зате!
Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились!
У нас же й світа, як на те —
Одна Сибір неісходима!
А тюрм, а люду!.. Що й лічить!
Од молдаванина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує! У нас
Святую біблію читає
Святий чернець і научає,
Що цар якийсь-то свині пас
Та дружню жінку взяв до себе,
А друга вбив. Тепер на небі!
От бачите, які у нас
Сидять на небі! Ви ще темні,
Святим хрестом не просвіщені!
У нас навчіться! В нас дери,
Дери та дай,
І просто в рай,
Хоч і рідню всю забери!
У нас! Чого-то ми не вмієм?
І зорі лічим, гречку сієм,
Французів лаєм. Продаєм
Або у карти програєм
Людей... не негрів... а таких,
Таки хрещених... но простих.
Ми не гішпани! Крий нас, боже,
Щоб крадене перекупать,
Як ті жиди. Ми по закону!..

По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті!
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
Та й лупите по закону:
Дочці на кожушок,
Байстрюкові на придане,
Жінці на патинки.
Собі ж на те, що не знають
Ні діти, ні жінка!

За кого ж ти розіп'явся,
Христе, сине божий?
За нас добрих, чи за слово
Істини... Чи, може,
Щоб ми з тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.

Храми, каплиці, і ікони,
І ставники, і мірри дим,
І перед образом твоїм
Неутомленнії поклони
За кражу, за войну, за кров, —
Щоб братню кров пролити просять,
І потім в дар тобі приносять
З пожару вкрадений покров!!.
Просвітились! Та ще й хочем
Других просвітити,
Сонце правди показати...
Сліпим, бачиш, дітям!!
Все покажем! Тільки дайте
Себе в руки взяти.
Як і тюрми мурувати,
Кайдани кувати —
Як і носить!.. І як плести
Кнути узлуваті, —
Всьому навчим! Тільки-дайте
Свої сині гори
Остатнії... бо вже взяли
І поле і море.

І тебе загнали, мій друже єдиний,
Мій Якове добрий! Не за Україну,
А за її ката довелось пролить
Кров добру, не чорну. Довелось запить
З московської чаші московську отруту!
О друже мій добрий! друже незабутий!
Живою душею в Украйні витай;
Літай з козаками понад берегами,
Розриті могили в степу назирай.
Заплач з козаками дрібними сльозами
І мене з неволі в степу виглядай.

А поки що — мої думи,
Моє люте горе
Сіятиму. Нехай ростуть
Та з вітром говорять.
Вітер тихий з України
Понесе з росою
Мої думи аж до тебе!..
Братньою сльозою
Ти їх, друже, привітаєш,
Тихо прочитаєш...
І могили, степи, море.
І мене згадаєш.

18 листопада 1845 в Переяславі

Уривок з поеми «Кавказ» 22 грудня 2013 року читає учасник Євромайдану Сергій Нігоян, застрелений снайпером промосковського режиму 22 січня 2014 під час подій біля стадіону «Динамо».


Tags: Великі Українці, Кавказ, Порошенко, Шевченко, вірши, освіта, постаті в історії, программы, стихи, учебники, царизм, школы
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 6 comments