Олег Леусенко (oleg_leusenko) wrote,
Олег Леусенко
oleg_leusenko

К вчерашнему шабашу на "1+1" подходит этот мультик



Зашквареные: Супер-шоу Буратино – слуга народа и куда летит бенефициар:


Тарас Чорновіл
А вам ніколи не доводилося "довєрітєльно пообщаться" з кінченим криміналітетом. Не з коронованими, а з шестірками кримінального світу? Мені довелося, й неодноразово. Спершу я в радянській армії попав у стройбат. Мені, як антісовєтчіку, автомат в руки давати було "нє польожєно", як і тим, кого в армію відправляли транзитом із зони. У нас в частині таких шестьорок "от трёх до шести общего рєжима" було близько третини. Ще раніше доводилося зіткнутися, коли їздив на побачення до батька-політв'язня в місця "нє столь удалёниыє" - Мордовію та Якутію, там же навколо суцільні зони й хімії, ну й контингент зрозумілий. Ну і на останок пробув пару років у Партії регіонів. Там, звісно, переважали "короновані", але й колишніх шісток вистачало - заводили в Раду, "чтобы было кому морду лица головастикам подправить". Тому повадки й жестикуляцію цієї братви знаю дуже добре, хіба що на фєнє ботати не дуже навчився. "Зуб даю!"

До чого це я? Та згадав учорашнє включення Зеленського скайпом на плюси. Наживо завести в студію його неможливо - воно ж дійсно абсолютно тупе. Але й із заготованими питаннями, 6-секундною затримкою, підказками у вставному голоснику у вусі він тупив гірше за найтупіших. Однак, було там щось таке, чого ні з чим не сплутаєш - типові повадки кримінальної шестьори. Той самий приблатньонний награний голосок, ті самі ужимки, доки фраєрок не поняв, чи можна тут буріти, чи є хтось крутіший, хто сам може "рога обламать". І сленг проривався, хоч би й той: "зуб даю"...

Скільки мені часу довелося просидіти з кількома такими дрібними отсідєльцами в нашій армійській каптьорці біля ЦМС або з бригадою на УНР (там сідоків було більше половини, але всі такі ж дрібненькі). Тоді це було навіть цікаво й весело - у нас не було конфліктів, бо наші світи не перетиналися, то ж кожен міг згадувати своє, невідоме для іншого доармійське життя. А те, що мій батько політв'язень і сидить "по крупному", лише добавляло мені авторитету. Тоді дійсно було цікаво й зовсім не страшно, тому на совок за вкрадені два роки в армії особливого гніву не таю.

А зараз - страшно. Не особисто й не від цієї шпани підворотної. Я ж уже згадав, що на пару років мене якогось біса занесло в фракцію регіоналів. Там шестьорок я спостерігав, а спілкуватися таки доводилося більше з "козирними". Тому якісь дрібній zєльонці пояснити, щоб "фільтрував базар і слідив за жалом, бо не на того батон крошить" я ще зможу. Мені за Україну стає страшно, якщо в ній є кілька мільйонів тих, не можу вимовити слова "громадян", які за таке дрібнокримінальне створіння мріють проголосувати. Янукович, попри всю свою обмеженість, проти цієї шістки ще був інтелектуалом, але ж як його путін обламав. Куми (табірні кагебісти, та й кагебешники в ширшому значенні) таких пріблатньонних ламати вміють професійно. А ми ж усі виявимося вкотре заручниками...

Усі ілюстрації (чи може тільки дві? - не розберуся якось) запозичив із геніального альманаху Антіна Мухарського "Жлобологія"



Tags: Зеленский, Коломойский, Тимошенко, гниди, кандидаты, кроты Лубянки, марионетки, олигархи, проекти, реваншизм, спектакль, сценарии
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 11 comments