Олег Леусенко (oleg_leusenko) wrote,
Олег Леусенко
oleg_leusenko

Знищення тріо Мареничів у СРСР: так вбивалися рідні культура, мова, пісня...

Знищення тріо Мареничів у 1980-му: так вбивалася рідна українська культура, рідна мова, рідна пісня



Свідоме знищення тріо Мареничів у 1980-му – підступний та гріховний злочин радянської влади: так вбивалася рідна українська культура, рідна мова, рідна пісня. А що ж ми, українці, відповіли та те, адже тиша навкруги надовго запала навколо їхнього імені?!
Найбільше боляче і образливо, що подібне мало і має місце всі роки української незалежності…


Перше українське вокальне естрадне тріо Мареничів – три різні людини: славнозвісні, оповиті чутками, плітками, пересудами, самобутні й непересічні, зі своїми характерами, чеснотами, вадами. Долі у них злилися, як і голоси.

”Корінний волинянин” (як вважають досі) Валерій народився у Кривому Розі. Й дотепер мільйонам українців видається, що Антоніна та Світлана — щирі українки. Настільки величезний їхній внесок у національну пісню і настільки бездоганна мова (обидві вже забули коли розмовляли російською, адже давно бачать сни українською, кохають і живуть лише нею, інколи видається, що російської взагалі не знають), навіть не віриться, що сестри Сухорукови народилися в російській глибинці, в Самарі (тодішній Куйбишев).

На початку 1970–их не було такої оселі, де б не звучали надзвичайно популярні ”Місяць і зіроньки”, ”Маки червоні”, ”Тиша навкруги”, ”Ой під вишнею…”, ”Посилала мене Мати”, ”Чом ти не прийшов?”.



Простий люд слухав мелодійні народні пісні в сучасному естрадному аранжуванні та показував пальцем у телевізор – гадав, хто кому з тріо ким доводиться.
”Знавці” розповідали більше: усі троє – галичани (які лише місцевості не претендували на малу батьківщину), що це брат і дві сестри, що…
Найцікавіше, що пісні про кохання принесли тріо всенародну незрадливу любов.

Волиняни (тріо було у складі Волинської обласної філармонії) неодмінно виступали лише у національних вишиванках і пропагували національне високопрофесійне мистецтво, яке ніяк не вписувалося у світлі рамки будівників комунізму.

У 1980–му Мареничі відмовилися співати спочатку перед представниками Національних олімпійських комітетів у Москві, а згодом — в офіційному концерті до Дня колгоспника. Спалахнув скандал — історія непокори потрапила в газети.
З Міністерства культури УРСР надійшов наказ із забороною Мареничам виступати за межами Волинської області.


“Доброзичливці” розмагнітили свіжознятий фільм, припинили трансляцію їхніх записів на радіо та телебаченні. В один момент радянська пропаганда ледь не зі швидкістю звуку поширила чутки, що Мареничі зрадили країну рад і подалися в буржуазну Канаду. І це спрацювало.
Тиша навкруги надовго запала навколо їхнього імені…

Михайло МАСЛІЙ, ЧАС


Tags: СССР, УССР, ансамбли, архивы, гурти, диссиденты, певцы, постаті в історії, українська культура, українські пісні
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments