Олег Леусенко (oleg_leusenko) wrote,
Олег Леусенко
oleg_leusenko

Довга дорога визначних українців на Батьківщину: Україні потрібен Національний пантеон

За прикладом інших країн, він міг би стати символом національної гордості, єднання, патріотизму



Не минає ні дня, щоб недруги України, з подачі Кремля, не вчинили проти нашої держави якоїсь капості, у тому числі — за кордоном. Мета одна — принизити нас, очорнити нашу історію, скомпрометувати борців за волю України. В обоймі таких провокацій — недавня виходка у Мюнхені британського псевдожурналіста Грема Філліпса (того самого, який возвеличував терористів на Донбасі, принижував українських воїнів). Цього разу, зловживаючи своїм статусом представника вільної преси, він на цвинтарі Вальдфрідгоф сплюндрував могилу лідера Організації українських націоналістів Степана Бандери. Зірвав з неї українські стяги, натомість прикріпив до кам’яного хреста банер, на якому було написано «Тут похований український нацист Степан Бандера». Зафільмував це і закинув в «Ютуб». Як і слід було очікувати, «новину дня» миттєво поширила через підконтрольні ЗМІ російська пропаганда…

Керівництво нашої держави в особі міністра закордонних справ Павла Клімкіна відреагу­вало на цей глум. «Російська імперія воювала з Україною і, відповідно, з УПА, вбила Бандеру, а тепер плюндрує його могилу руками пригодованих прово­каторів-пропагандистів, — заявив глава зовнішньопо­літичного відомства. — Український дух боротьби досі не дає їм спокою, тому що надихає нас іти вперед!».

Після звернення українського Генконсульства у Мюнхені місцева поліція відкрила кримінальну спра­ву, почала розслідування, проводить оперативно-слідчі дії. Після завершення слідства його матеріали буде пе­редано у прокуратуру для належного реагування.

Британський українофоб Філліпс — не перший ван­дал, який вчинив наругу над могилою нашого націо­нального героя. І раніше сюди навідувалися ванда­ли різних мастей. Як приходили вони позбиткуватися на інші місця вічного спочинку інших борців за волю України. Тож резонними виглядають заклики громад­ськості до керівництва держави створити в україн­ській столиці Національний пантеон і перенести туди прах тих, хто будував її, захищав, але вічний спокій знайшов у чужій землі. Так роблять майже у всіх інших країнах світу. Такі пантеони є національною гордістю, виховують у громадян країни почуття поваги до її ми­нулого, прищеплюють у поколінь почуття патріотиз­му. До того ж могили цих державників завжди були би під надійною охороною держави, до будівництва якої вони доклалися.

Одним з ініціаторів саме такого пошанівку по­статей національного масштабу є директор Укра­їнського інституту національної пам’яті Володи­мир В’ятрович. В інтерв'ю "Високий замок" він сказав:

— Могили багатьох визначних українців розкидано по світу. З плином часу багато де зникає українська діаспора, відповідно, зникають ті організації, осо­би, які опікуються цими похованнями. Відтак україн­ські могили опиняються під загрозою. Інститут націо­нальної пам’яті запропонував три варіанти вирішення цієї проблеми. Перший: турботу про частину цих по­ховань, які не може бути перенесено в Україну, має взяти на себе українська держава — в особі диплома­тичних представництв. Другий варіант: частину похо­вань визначних діячів за кордоном слід перенести у спеціальний сектор на Лук’янівському кладовищі у Києві — так, як це було з перепохованням Олексан­дра Олеся. Третій варіант — створення в Україні Наці­онального пантеону. Сюди мало би бути перепохова­но найвизначніших діячів української історії.

Плюндрування могили Степана Бандери у Мюнхе­ні актуалізувало необхідність вирішення цієї проблеми. Національний пантеон мав би творитися як результат національних дискусій і консенсусу. Мали би бути ви­роблені критерії (без вказування конкретних прізвищ) осіб, які заслуговують бути поховані у цьому Пантеоні. Це місце поховань могло би стати символом національ­ної єдності. У Пантеоні Україна мала б вшанувати всіх, хто боровся за нашу незалежну державу — навіть попри те, що за життя вони були суперниками. Кажу, для при­кладу про Симона Петлюру і Павла Скоропадського, які конфліктували між собою, але поза тим були відданими борцями за волю України.

У справі створення Національного пантеону чима­ло вже зроблено. Є відповідна постанова Верховної Ради, є указ президента про створення Меморіалу українських героїв. На жаль, оргкомітет з його ство­рення ні разу поки не зібрався.

Як на мене, у цьому Пантеоні достойне місце по­винні зайняти і сучасні герої — учасники теперішньої російсько-української війни. Ми пропонували, щоб у центрі цього Пантеону була могила Невідомого во­яка цієї війни. Так сталося, що є у цій війні і ті укра­їнські вояки, ідентифікувати яких в силу обставин неможливо. Могила Невідомого вояка — це давня єв­ропейська, а не радянська традиція. Вона символі­зує вшанування кожного (навіть безіменного!), хто поклав життя за свою Батьківщину. Спорудження та­кого Пантенону показало би тяглість, спадкоємність героїчних поколінь. Ті, що нині борються за незалеж­ність України, є продовженням, своєрідними ланка­ми багатовікового ланцюга тих, хто боровся за нашу свободу.

Ми запитали у пана В’ятровича, чи у Пантеоні мали б ховати усіх новітніх героїв і знаменитостей України. На це він сказав:

— Як на мене, кількість поховань на Національному пантеоні має бути обмеженою. Його не треба пере­творювати у цвинтар, хоча і почесний. Для нас важ­ливо, щоб цей Пантеон, як і у багатьох інших країнах, став елементом дипломатичного протоколу. Щоб його відвідували керівники іноземних делегацій під час своїх візитів в Україну.

Інститут національної пам’яті пропонував під Національний пантеон місце, де нині здіймається так звана Арка дружби народів. Однак є чимало проти­вників такої ідеї, зокрема серед політиків. Одні ка­жуть, що не можна зносити «видатну пам’ятку ар­хітектури», якою вважають цю «дугу-райдугу». Інші вважають, що це місце має стати суто туристичним об’єктом. До такої думки схиляється і міський голо­ва Києва Віталій Кличко. Він уже розпорядився збу­дувати кількасотметровий міст з бетону і скла, який з’єднував би «Арку дружби народів» з Хрещатим пар­ком. Про Пантеон на цьому місці у столичній мерії і чути не хочуть…

*****************
Кого з відомих українців поховано за кордоном

З відкритих джерел

Інцидент з примусовою ексгумацією останків Олександра Олеся в Празі змусив знову порушити тему про тисячі видатних українців, які знайшли останній притулок далеко від Батьківщини. В Україні давно виношують ідею створення Національного пантеону, але досі навіть не вирішили, де він буде розташований


За межами України є понад 250 тис. могил видатних діячів української історії. Серед тих, чиї портрети зображено на гривнях, останки двох досі перебувають за кордоном, але згадують про це лише в екстрених випадках, подібних тому, який стався минулого року з могилою поета Олександра Олеся в Празі.

Ярослав Мудрий - США



Тривалий час вважали, що князь Ярослав Мудрий спочиває в Софійському соборі, поки 2009 р. вчені не відкрили усипальницю для досліджень. Всередині виявили скелети двох жінок, а от останків князя не знайшли. Відтоді співробітники "Софії Київської" почали пошуки останків і виявили їх у Нью-Йорку. Під час окупації Києва гітлерівцями прах князя вивіз німецький офіцер, і зараз прах, імовірно, перебуває в церкві Святої Трійці в Брукліні.

Міністерство культури України має намір відрядити до США спеціальну комісію, яка перевірить достовірність останків Ярослава Мудрого. Якщо експертиза підтвердить автентичність, то Україна вестиме переговори зі США щодо перепохованню їх у Києві.

Іван Мазепа - Румунія



Достеменно невідомо й про місце розташування могили гетьмана Івана Мазепи (1639–1709). Представники історичних кіл України та Румунії висувають припущення, що вона може в районі міста Галаца. Достеменно відомо, що Мазепу спочатку поховали у селі Варниця поблизу міста Бендери, а згодом перепоховали в склепі біля церкви святого Юрія в Галаці, яку було зруйновано комуністами в 50-60 рр. ХХ століття. Зараз там залишився тільки порослий травою пагорб. Візуальне обстеження пагорба, проведене в 1999 р. українськими журналістами в супроводі працівників місцевого музею і викладачів, показало, що склеп, в якому були останки гетьмана, міг вціліти або ж могли залишитися його руїни. Для того щоб знайти поховання, необхідно провести археолого-архітектурне дослідження руїн церкви св. Юрія.

У 2016 р. телеканал "112 Україна" за допомогою голосування визначив 10 найвизначніших державних діячів України. Серед цих імен крім вже згаданих Мазепи і Ярослава Мудрого є Степан Бандера і Павло Скоропадський, які також знайшли останній притулок за кордоном.

Степан Бандера - Мюнхен



У Мюнхені на кладовищі Вальдфрідхоф поховано одного з ідеологів українського націоналізму, лідера ОУН Степана Бандеру. Це одне з найвідоміших поховань, яке часто піддається атакам вандалів. Оренду за місце на кладовищі платять родичі Бандери. У 2010 р. продовжили оренду ще на 10 років, заплативши тисячу євро.

Про перепоховання Бандери в Україні говорили давно: станом на 2010 р. це коштувало близько 10 тис. євро. Однак воно досі так і не відбулося.

Павло Скоропадський - Оберстдорф



Могила останнього гетьмана Павла Скоропадського розташована в німецькому селищі Оберстдорф в 180 км від Мюнхена. Там же в 1951 р. було поховано його дружину Олександру Петрівну Скоропадську, а потім дітей: Петра, Марію і Єлизавету. Павло Скоропадський був російським генералом, учасником Російсько-японської та Першої світової воєн, до 1917 р. командував армійським корпусом і входив до числа генерал-ад'ютантів імператора. Після зречення від престолу Миколи II Скоропадський, переконаний монархіст, став українським військовиком і політичним діячем, а навесні 1918 р. - гетьманом України, протримавшись у владі до кінця грудня. У Німеччині Скоропадський жив як приватна особа, а наприкінці квітня 1945 р. помер від поранень, отриманих під час бомбардування англо-американською авіацією баварського міста Регенсбург.

Серед інших знаменитих українців, похованих на чужині, - Володимир Винниченко (Мужен, Франція), Євген Коновалець (Роттердам, Нідерланди), Симон Петлюра (Париж, Франція), Михайло Драгоманов (Софія, Болгарія), Олександр Довженко (Москва, Росія), Марко Вовчок (Долинськ, Росія), Іван Багряний (Новий Ульм, Німеччина), Петро Дорошенко (с. Ярополець, Росія), Серж Ліфар (Лозанна, Швейцарія).


Могила Володимира Винниченка в Мужені

Український пантеон: Багато слів без діла

13 січня 2015 р. Верховна Рада схвалила створення Пантеону героїв у Києві. Документом передбачається підтримка ініціативи громадськості щодо створення в центрі Києва національного пантеону, а в інших містах - Алей пам'яті Героїв України. Кабміну рекомендували розглянути питання створення в столиці відповідного меморіального комплексу.

Подібні споруди є в ряді країн світу. У Великій Британії це Вестмінстерське абатство, де покояться як монархи і члени їхніх сімей, так і видатні письменники та вчені. У Франції пантеоном служить церква святої Женев'єви, де знайшли останній притулок Віктор Гюго, П'єр і Марія Кюрі, Еміль Золя, Луї Брайль. Грузинський пантеон розташований на схилі гори Мтацмінда: там поховано класика російської літератури Олександра Грибоєдова з дружиною - княжною Ніно Чавчавадзе, а також акторів, журналістів, істориків та письменників. У Польщі пантеонів два: в Кракові та Варшаві, а також могила Невідомого солдата.


Пантеон у Парижі
Tags: В'ятрович, Великі Українці, Пантеон, Український Ренесанс, вшанування, герої України, могили, память, постаті в історії, ідеї
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments